Збереження навколишнього середовища та біорізноманіття — це не просто тренд, а необхідна умова виживання людства. Головним державним документом, що регулює питання захисту рідкісних представників флори та фауни в нашій державі, є Червона книга. Це не просто перелік назв, а офіційний акт, який містить узагальнені відомості про сучасний стан видів, що перебувають під загрозою зникнення, та заходи щодо їх збереження і відтворення. Розуміння того, як працює цей механізм, дозволяє кожному з нас відповідальніше ставитися до природи.
Проблема зникнення видів набула глобального масштабу. Щороку з лиця Землі зникають десятки видів живих організмів, і Україна, на жаль, не є винятком. Антропогенний вплив, зміна клімату, браконьєрство та руйнування природних ареалів призводять до того, що списки зникаючих видів постійно поповнюються. Червона книга України є тим самим індикатором стану нашої екосистеми, який сигналізує про небезпеку та закликає до дій. Дізнайтесь більше на Wellora.
Коли створили Червону книгу України
Історія створення природоохоронних списків сягає середини минулого століття. Першим кроком у світовому масштабі стало заснування Міжнародної спілки охорони природи (МСОП) у 1948 році. Саме ця організація вперше запровадила поняття “Червона книга” (Red Data Book), де червоний колір символізував небезпеку. Для України шлях до власного офіційного документа був тривалим та еволюційним.
Перша Червона книга Української РСР була заснована у 1976 році, а світ побачила лише у 1980 році. Це було однотомне видання, яке включало як тварин, так і рослини. На той час до списку увійшли 85 видів тварин (серед яких 29 ссавців, 28 птахів, 6 плазунів, 4 земноводних, 18 комах) та 151 вид вищих рослин. Це був перший серйозний крок до систематизації знань про вразливі види на території нашої країни, хоча критерії відбору тоді дещо відрізнялися від сучасних міжнародних стандартів.
Після здобуття незалежності виникла необхідність у створенні власної законодавчої бази та оновленні даних. Верховна Рада України прийняла Закон “Про Червону книгу України”, який надав цьому документу статус державного акту. Це означало, що занесені до нього види підлягають особливій охороні на всій території країни, а за їх знищення передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність.
Перше видання вже незалежної України вийшло у 1994 році (том “Тваринний світ”) та у 1996 році (том “Рослинний світ”). Кількість видів, що потребували охорони, на жаль, суттєво зросла порівняно з радянським періодом, що свідчило про погіршення екологічної ситуації. Згідно із законодавством, Червона книга повинна переглядатися не рідше одного разу на 10 років. Це необхідно для актуалізації даних: деякі види можуть відновити свою чисельність і бути виключені, інші ж — навпаки, потрапити до зони ризику.
Третє видання з’явилося у 2009 році. Воно стало результатом кропіткої праці сотень науковців із різних інститутів Національної академії наук України. Процес підготовки чергового, четвертого видання, затягнувся, і оновлені переліки видів були затверджені наказами Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів лише у 2021 році. Цей історичний екскурс демонструє, що Червона книга — це не статичний фоліант, а динамічний інструмент моніторингу, який постійно змінюється разом із живою природою.
Структура Червоної книги України
Червона книга України — це складна система, яка базується на наукових дослідженнях та міжнародній класифікації. Вона складається з двох основних томів: “Тваринний світ” та “Рослинний світ”. Кожен том містить детальні нариси про окремі види, що включають ілюстрації, карти розповсюдження (ареали), опис біології, чисельності та причин її зміни, а також необхідні заходи охорони.
Ключовим елементом структури є класифікація видів за природоохоронним статусом. В Україні використовується система категорій, яка гармонізована з рекомендаціями МСОП, але має свої особливості. Кожен організм, занесений до книги, отримує одну з наступних категорій:
- Зниклі (0 категорія): Види, про які відсутня будь-яка інформація щодо їх існування в дикій природі на території України після неодноразових пошуків, проведених у типових місцях існування. Це найтрагічніша категорія, яка свідчить про непоправну втрату біорізноманіття.
- Зникаючі (І категорія): Види, що перебувають під загрозою зникнення. Збереження їх популяцій є неможливим без усунення факторів, що негативно впливають на їхній стан. Для таких видів часто потрібні спеціальні заходи з розведення у неволі та реінтродукції.
- Вразливі (ІІ категорія): Види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії “зникаючих”, якщо продовжиться дія негативних чинників. Їхня чисельність скорочується, а ареали зменшуються.
- Рідкісні (ІІІ категорія): Види, популяції яких невеликі. Вони наразі не належать до категорії зникаючих або вразливих, однак їм загрожує небезпека через обмежений ареал або природну нечисленність.
- Невизначені (ІV категорія): Види, про які відомо, що вони належать до однієї з вищезгаданих категорій, але достовірної інформації для точного визначення статусу бракує.
- Недостатньо відомі (V категорія): Види, які потенційно можуть потребувати охорони, але через брак даних про їх біологію та розповсюдження остаточне рішення прийняти неможливо.
- Відновлені (VІ категорія): Найоптимістичніша категорія. Сюди входять види, чисельність яких завдяки вжитим заходам охорони наблизилася до стану, коли вони не потребують термінового втручання, але все ще підлягають моніторингу.
Окрім основного переліку, структура передбачає наявність так званого “Чорного списку” — переліку видів, які вимерли на Землі, починаючи з 1600 року (умовна дата початку документування). Також важливою частиною природоохоронної документації є “Зелена книга України”, куди заносяться не окремі види, а цілісні рослинні угруповання, що потребують охорони. Це унікальний український підхід, який дозволяє захищати екосистеми комплексно.
Скільки видів рослин і тварин занесено до Червоної книги України
Динаміка наповнення Червоної книги України є тривожною і демонструє стрімке зростання кількості видів, що потребують захисту. Порівняльний аналіз різних видань дозволяє побачити масштаб екологічних змін, що відбулися за останні півстоліття.
Якщо у першому виданні 1980 року фігурувало лише 85 видів тварин, то вже у другому (1994 рік) ця цифра зросла майже вчетверо — до 382 видів. Третє видання 2009 року містило вже 542 види тварин. Останній затверджений перелік для четвертого видання (Наказ Міндовкілля 2021 року) включає 687 видів тварин. Серед них:
- Гідроїдні поліпи, коралові поліпи, кільчасті черви та інші безхребетні;
- Ракоподібні та павукоподібні;
- Велика кількість комах (найчисельніша група);
- Хордові: круглороті, риби, земноводні, плазуни, птахи та ссавці.
Варто зазначити, що у 2021 році до Червоної книги вперше було внесено такі види, як ховрах малий і крапчастий, які раніше вважалися шкідниками сільського господарства, але через розорювання степів опинилися на межі зникнення. Також під охорону потрапили лось європейський (навколо якого точилися тривалі судові баталії з мисливським лобі) та деякі види риб.
Ситуація з рослинним світом не менш драматична. Перше видання налічувало 151 вид. Друге видання (1996 рік) розширило список до 541 виду. У виданні 2009 року кількість сягнула 826 видів. За останніми даними, до списку включено понад 850 видів рослин та грибів. До переліку входять:
- Судинні рослини (найбільша група, що включає всім відомі підсніжники, шафран, сон-траву);
- Мохоподібні;
- Водорості;
- Лишайники;
- Гриби (мікобіота стала окремим важливим об’єктом охорони).
Збільшення списку — це не лише свідчення погіршення екології, але й результат більш ретельного моніторингу науковців, які виявляють нові загрози. Однак є й позитивні новини: під час останнього перегляду деякі види були виключені з Червоної книги через відновлення їхніх популяцій до безпечного рівня (наприклад, деякі види риб та комах). Це доводить, що природоохоронні заходи, такі як створення заповідників, заказників та боротьба з браконьєрством, дають реальні результати.
Знання того, які види занесено до Червоної книги, має практичне значення для кожного громадянина. Зривання первоцвітів на продаж, вилов рідкісних риб, полювання на червонокнижних птахів або навіть випадкове знищення місць їхнього існування тягне за собою серйозні штрафи та компенсації, розмір яких постійно переглядається у бік збільшення. Збереження цих видів — це збереження генетичного коду нашої природи, без якого повноцінне існування екосистеми України неможливе.
No Comment! Be the first one.